моєму чорному сонечку....
Зо дня останнього запису минув майже рік чи більше, чи менше - не дивилась... А сьогодні я пишу те, чого не хтіла б писати ніколи... та, власне, і не напишу, тому що ти будеш завжди поруч, завжди лишатимешся нашим малим гамном, неприхованим гедоністом, на якого раптово падає готьє, нашою чорною жопанькою, тобі вже ніколи не буде боляче, і ти все одне будеш моєю чорною коханою музою... можливо не зараз, але ми відновимо котокомікси, тому що про кого, як не про тебе? І ми ніколи не зітремо твоїх фоток, адже навіщо було з них починати кожну нову фотосесію? і ми завжди тебе пам*ятатимемо, тому що ти завжди будеш нашим коханим котиськом.
Кузінька, ми тебе любимо, котику наш малий (=^.^=)
